15-го квітня 1963

Дорогий Борисе Миколайовичу!

"...Скільки літ, скільки зим..."! І вірити не хочеться, яка це астрономічна цифра, коли порахувати роки відколи ми попрощались з Вами Київському вокзалі, до тепер! За кожним разом, коли читаю напротязі літ про Ваші нові твори й нові успіхи, хотілось Вас поздоровити, і в душі це завжди роблю. І завжди прикро, що не маю змоги побачити партитури цих творів - бо тут тільки зрідка можно будь що більшого формату найти в муз. крамницях. Бувають інколи якісь романси, або збірні альбоми, н.пр. "Вокальні твори до слів Шевченка", "Романси рад. композиторів" і т.п. - але зовсім рідко партитури. А так хотілось би мати Вашу 3-ю Симфонію, "Гражину" і др.!

От в вз'язку з цим зразу пишу Вам про справді "пекучу справу":мій 20-літній син (старший - молодшому 18/1/2 років) справді незвичайно талановитий піаніст (учень Егона Петрі*, і від 5-ти років - Розіни Левін* в школі Джульярд* у Нью-Йорку), запрошений грати 17-го листопада ц.р. філармонією в Торонто, Канада - обов'язково український фортепіанний концерт. Очевидно, одна можливість - Ваш "Слов'янський концерт" який маємо. Але, конечно, чи так необхідна оркестрова партитура, з якої вже тут на місці дамо розписати оркестрові партії. Та партитура потрібна "на зараз", і то якнайшвидше - але в першу чергу мусимо знати, чи її від Вас дістанемо - бо тільки тоді Роман зачне вивчати концерт і подасть його в програму цього симфонічного концерту. Усеві витрати зв'язані з перепискою партитури я негайно перешлю - може в формі посилки до Вас? Будьте добрі перекажіть негайно: і (чи можемо рахувати на партитуру?) - коли?

Ми обоє з Марією Іван. живемо добре. Здорові бадьорі, немовби нам по 30 років, а не по ...КО! Дуже багато праці. Обоє ми - професорами Муз. Академії в Філадельфії і мешкаємо над морем - 75 км звідкіль, а 110 км від Нью-Йорка. Наш молодший син, Доріан, на першому курсі університету, добрий віольончеліст (у цьому і спеціалізірується - ту при університетах є муз. відділи, де вивчають не тільки всі теорет. предмети й музикознавство, але й практичну гру на інструментах, як в косерваторіях). А взагалі, як Вам певно відомо, навчальна система тут зовсім інакша, як у Вас - чи будь де в Європі - не тільки в загально-освітніх школах, але й в музичних.

За всі ті роки я чимало написав - годі все перераховувати. З важливіших творів: опера "Довбуш" 3 дії, 5 картин (3 симфонії (2-го - "Українська"), Концерт для віольончелі , чотири симфонічних поеми для хору з оркестрою, симфонічна Кантата для хору, оркестра, баритона, сопрано і віольончелі сольо "Посланіє" ("До живих і мертвих"...) Шевченка.

Не знаю, чи пам'ятаєте мою фортепіанову сонату, яку я написав в Києві? В 1937 році вона одержала першу премію на міжнародному конкурсі в Варшаві (вона вийшла друком в Польскому Видавництві в Варшаві - її можна там дістати).

На жаль, тут писання муз. творів, це розкіш для власної приємності: ні де їх виконувати, ні нема ким. Очевидно, маю на думці власний муз. ринок на загально-американському творами з українською тематикою ніхто не цікавиться і просунути їх - неможливо.Та й при безлічі тут роджених і вихованих композиторів, таким, що приїхали сюди вже в своїх 40-х р.р., не можливо й мріяти про те, щоб їх твори тут виконувались частіше.

Дорогий Борисе Миколайовичу - я так радів би вісткою від Вас та про Маргариту Олександрівну!

Може такі її дістану?

Та, в першу чергу, ще раз прошу о негайну вістку про партитуру "Слов'янського концерту": "чи" і "коли"!

Вітайте від мене сердечно Левка Миколайовича і Мейтуса.

Ми обоє з Мар. Іван. щиросердечно обіймаємо Маргариту Олекс. і Вас

Ваш Антін Іванович